ДРАМАТУРГІЯ НА ПОЛОТНІ. Розмова з сучасною українською художницею Іриною Лупащенко.

Ірино, як все починалось, як ти відкрила для себе мистецтво театру?

  Мій шлях у мистецтві розпочався з живопису. В юності я закохалася у фарби,  тишу майстерні, у те, як пензель може передати те, що неможливо висловити словами. Пізніше, в моє життя галасливо увірвався театр,  з його ритмами, репліками акторів, емоціями, прожитими на очах у глядача, сценічним простором, здатним бути "живим", змінюючись і трансформуючись, завдяки рішенням художника; лаконічними образами сценографії, які зберігають у собі, одночасно, і філософію, і пророцтво. Мене завжди зачаровує динаміка сценографії на театральній сцені, коли створений мною світ починає рухатися, перетворюватись, оживати…

 Яку роль відіграє художник-постановник вистави в театрі?

Художник-сценограф у театрі  визначає, якими мистецькими засобами передати ідею вистави, її настрій, атмосферу. Від мого Вчителя, Данила Лідера, я дізналася про принципи дієвої сценографії. Він казав, що сценографія це - "...вживання в проблемні категорії буття на рівні космосу і побуту одночасно. Це спосіб освоєння та перебудови світу..."  Дієва сценографія - напрямок в театральному мистецтві, де важливим є створення асоціативного ряду, де особисті проблеми людини зводяться в один рівень зі світовими. Елементи сценографії, її перетворення, фактура, предметність; костюми, з їхньою текстурою, додатково вибудовують свою драматургію. Я прожила у світі театру тридцять років, працюючи над класикою світової драматургії. Створюючи сценографію до літературного твору, завжди намагаюся зрозуміти  минуле і відчути майбутнє, розібратися в природі кофлікту і змоделювати розвиток цього конфлікту в майбутньому. Формую своє індивідуальне, особисте сприйняття драматургії. Думаю, художник має вміти бачити розвиток того, що відбувається в п'єсі не тільки в сьогоденні, а й у майбутньому. Бути, наскільки можливо, і філософом, і пророком.

Чим для тебе є театр?

    Для мене театр – не тільки творчість, це спосіб побачити, пережити, відчути, пропустити через своє сприйняття драматургію, таким чином, пізнавати навколишній світ і події, що відбуваються в ньому. Потім, об'єднати в собі сприйняття філософа і щирість дитини, а свої спостереження, думки, відчуття сформувати в єдиний образ, цілісний і символічний. В результаті – створити живий та лаконічний художній образ вистави, спочатку в макеті, а згодом, на театральній сцені. Важливо бути максимально чесною, щирою, відкритою для світу людиною.
  Керуючись принципами дієвої сценографії, я  оформила понад сто вистав на різних сценічних майданчиках України. Створюю костюми-образи персонажів, макети декорацій, ескізи мізансцен вистави. Щоразу починаю процес створення вистави з першого сприйняття п'єси, не повторюючись, уникаючи шаблонів та знаходячи для кожної своєї роботи нове, оригінальне та влучне рішення.

Сценографія Ірини Лупащенко до вистави "Маруся Чурай." 2000 рік

Сценографія І.Лупащенко до вистави "У неділю рано зілля копала." 2014 рік

Художник І.Лупащенко з макетом до вистави "Жага екстриму." 2010 рік

   

Ти продовжуєшь займатись живописом зараз?

Мій живопис тісно переплетений зі сценографією. Вміння відчувати драматизм, бачити простір, мислити образами, згодом з'єдналося із захопленням кольором, світлом, формою, а також враженнями від подій з життя моїх персонажів, рисами їх особистої внутрішньої органіки. 

 

І. Лупащенко "Душа Арлекіна."полотно, олія. 80x60 cм. 2022 рік

                                                         

Завжди користуюсь відкритими, яскравими кольорами. Мій колорит непередбачуваний, як сучасне життя. Відмовившись від звичних для багатьох майстрів пензлів, використовую у своїй роботі, в основному, мастихін, щоб кожен мазок був лаконічним, точним, експресивним. Важливо уникнути зайвого, посилити головне, гранично відверто, емоційно та сміливо. 

Майстерня живопису Ірини Лупащенко.

Який напрямок в сучасному живописі тебе цікавить найбільше?

  Для мене, найбільш цікавою, завжди була і є, робота над портретом людини: дослідження її внутрішніх переживань, подій з її життя, міркування про те, що чекає на портретованого у майбутньому. Я називаю ці портрети "внутрішніми" та об'єднала їх у серію "Душа Арлекіна". Кожна робота з цієї серії - не тільки зовнішня схожість, а ще, створена засобами живопису, історія життя людини, зі своєю драматургією почуттів, індивідуальним колоритом настрою, здійсненим на полотні з використанням особливої техніки імпасто, об'єднаних,  властивим для конкретної моделі, символічним образом, частіше, - театральним. Нині два найважливіших напрямка моєї творчості — сценографія та живопис злилися в один загальний. Це - драматургія життя людини - на полотні художника, де образ лаконічний, як на театральній сцені, посилений експресією кольору і прожитий мною емоційно, щиро і без прикрас...

І.Лупащеко "Портрет Актора" полотно, олія 1999 рік, м Вінниця. (нині робота знаходиться у приватному зібранні)